Хто може стати наставником в Україні?

Асоціація наставництва для дітей та молоді розпочинає цикл корисних публікацій про наставництво в Україні.

Інформація у цьому циклі спирається на Закон України «Про наставництво» та Порядок організації та здійснення наставництва, затверджений Кабінетом Міністрів України. Ми допомагаємо зорієнтуватися в них і зрозуміти, як їхні положення працюють на практиці.

Якщо вам потрібна консультація — звертайтеся до нас. Допоможемо розібратися та підкажемо, з чого почати.

Перша публікація — про те, хто може бути наставником, а хто не може.

Якщо ви думаєте про наставництво, ця інформація саме для вас.

Іти поруч із дитиною або молодою людиною — відповідальне рішення. Саме тому закон визначає, кому можна довірити таку підтримку, щоб вона була безпечною та справді відповідала потребам людини.

Хто може стати наставником?

Наставником може стати дієздатна людина, якій виповнився 21 рік, якщо вона водночас:

— є громадянкою або громадянином України і постійно проживає в Україні;
— хоче здійснювати наставництво;
— пройшла курс підготовки й отримала позитивний висновок про можливість бути наставником;
— уклала договір про наставництво відповідно до вимог закону та інших нормативно-правових актів.

Бажання допомагати важливе, але саме по собі воно ще не робить людину наставником. Курс підготовки, позитивний висновок і договір потрібні для того, щоб підтримка мала зрозумілу форму та захищала і дитину чи молоду людину, і самого наставника.

Наставництво може здійснювати як людина, так і організація — індивідуально або корпоративно.

Наведені нижче вимоги стосуються саме людини, яка стає наставником.

Важливо. Якщо йдеться про дитину або молоду людину з інвалідністю, під час підготовки висновку за результатами курсу та укладення договору додатково враховують, чи зможе наставник забезпечити належну підтримку з огляду на її розвиток, спосіб спілкування, поведінку та потреби. Це важливо, щоб підтримка відповідала конкретній людині, а не залишалася загальною.

Хто не може бути наставником?

Закон також прямо визначає, хто не може бути наставником:

— людина, визнана недієздатною, або та, чию цивільну дієздатність обмежено у встановленому законом порядку;

— людина, яка не є громадянином України і постійно не проживає на території України;

— людина, позбавлена батьківських прав, якщо ці права не поновлено;

— людина, яка була усиновлювачем, опікуном, піклувальником, прийомним батьком, батьком-вихователем або наставником, якщо з її вини усиновлення скасовано чи визнано недійсним, опіку чи піклування припинено, діяльність прийомної сім’ї або дитячого будинку сімейного типу припинено або договір про наставництво розірвано з її вини;

— людина з психічними розладами, зокрема внаслідок вживання психоактивних речовин, якщо їх наявність встановлено на підставах, передбачених Законом України «Про психіатричну допомогу» та іншими законами, у порядку, затвердженому Кабінетом Міністрів України;

— людина з алкогольною, наркотичною або іншою залежністю;

— людина, яка має захворювання, розлад або стан із переліку, затвердженого органом, що формує державну політику у сфері охорони здоров’я, якщо це встановлено медичним оглядом у порядку, затвердженому Кабінетом Міністрів України;

— людина, засуджена за злочини проти основ національної безпеки України, кримінальні правопорушення проти життя і здоров’я, волі, честі та гідності, статевої свободи та статевої недоторканості, проти громадської безпеки, громадського порядку та моральності, у сфері обігу наркотичних засобів, психотропних речовин, їх аналогів або прекурсорів, проти миру, безпеки людства та міжнародного правопорядку, а також за злочини, передбачені статтями 164, 166, 167, 169, 181 і 187 Кримінального кодексу України;

— людина, яка має непогашену чи не зняту в установленому законом порядку судимість за інші кримінальні правопорушення;

— людина, яка за станом здоров’я потребує постійного стороннього догляду;

— людина, яка перебуває в розшуку, під слідством або є підсудною, доки відповідне провадження не завершиться;

— людина, яка вчинила домашнє насильство чи насильство за ознакою статі і до якої за це застосовано адміністративне стягнення;

— громадянин держави-агресора та/або держави, щодо якої Україна застосувала секторальні санкції;

— людина, яка перебуває в шлюбі з громадянином такої держави.

Наставником також не може бути людина, інтереси якої суперечать інтересам дитини або людини, щодо якої може здійснюватися наставництво.

Якщо умови вам підходять, що далі?

Наступний крок — подання заяви та проходження курсу підготовки. За результатами курсу надається висновок, а далі укладається договір про наставництво.

Про кожен із цих кроків детальніше розповімо в наступних публікаціях.

А далі в нашому циклі — хто з дітей та молодих людей може мати наставника і за яких умов. Стежте за нашими публікаціями. Ми будемо крок за кроком пояснювати, як працює наставництво в Україні — зрозуміло та практично.